Іван Марчук

Народився 12 травня 1936 року у селі Москалівка Тернопільської області України (в той час Волинське воєводство Польської республіки). Зростав у незаможній селянській родині. Батько Івана Марчука був відомим на всю округу ткачем. Крім Івана у сім’ї було ще троє сестер. Малювати почав ще в дитинстві. Попри брак художніх матеріалів, йому вдавалося створювати мистецтво природним пігментом квітів, травинок, фруктів. Після закінчення семирічної школи вступив до Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділ декоративного розпису, де навчався з 1951 по 1956 рік. Іван Марчук описав цей період як трансформаційний, віддаючи шану прогресивним вчителям, які надихнули його досліджувати поза ідеологічно безпечним простором соціалістичного реалізму. У 1959 році він приєднався до підпільної групи під керівництвом одного з його вчителів, який знайомив її членів із несанкціонованим мистецтвом, історією, музикою, літературою та релігією. Після служби в Радянській армії Іван Марчук продовжив навчання на кафедрі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, який закінчив у 1965 р.. Щоб заробити, працював також в організації, яка виготовляла афіші та плакати для заводів, клубів і театрів. Згодом переїхав до Києва. З 1965 по 1968 рік працював художником в Інституті надтвердих матеріалів Національної Академії Наук України. 1968 по 1984 рік на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва робив ілюстрації до радянських видань. У цей час художник, експериментуючи і шукаючи власний творчий метод і шляху у мистецтві, почав створювати полістилістичний і політематичний цикл робіт «Голос моєї душі», наскрізний у його творчості, що варіюватиме новими стовбуровими відгалуженнями-циклами впродовж всього творчого шляху. Саме в цей період його життя КДБ почав переслідувати його за нонконформістські нахили, досягнувши піку своєї репресивної діяльності в 1970-х роках. У радянської влади викликали особливе занепокоєння темні кольори, використані Марчуком, які, на їхню думку, не відповідали характерним яскравим зображенням соціалістичного реалізму. Крім звинувачень у відступах від соціалістичного реалізму, КДБ підозрювало Марчука в українських націоналістичних симпатіях, бо походив зі Львова, розмовляв українською, зображував українських діячів. Через відмову Союзу художників СРСР прийняти його до своїх лав, він не міг брати участь у виставках і продавати свої роботи. Лише 1980 року відбулася перша виставка Марчука в Києві. Після звільнення з Комбінату монументально-декоративного мистецтва, почався довгий період еміграції художника. Він емігрував до Австралії  у 1988 році, згодом жив рік у Канаді, та потім у США з 1990 по 2001 рік, продовжуючи створювати картини.